Володимир Гончаренко
Двадцять перший ужинок думок
54
Слово найцінніше у нашому житті. Воно наш
духовний хліб, наше горе і наше свято. Слово породило мудрість, радість
людських стосунків, сприяло створенню всіх надбань цивілізації і прогресу на Землі.
55
Без слова – не було б навіть найпростішої
справи, не було б розвитку, а не те, що такої цивілізації,
яку ми маємо на сьогоднішній день.
56
Слово – першооснова людських стосунків. Слово – це наше сонце, наш день,
наше минуле і наше непередбачуване майбутнє.
57
Тільки своїм розумом людина почала впливати
на природу і тільки людському розуму природа підкорилася і відкрила свої таємниці, свої багатства, відчувши в ній добропорядного
господаря. І ми ці сподівання природи повинні виправдати.
58
Природа потурає людям,
як мати шкідливим дітям, дозволяючи їм набагато більше, ніж є в цьому
необхідність. Природа своїми
багатствами розбестила Людину наскільки, що вона стала сама собі ворогом, а для природи – злодієм.
59
Людина – дитя природи. Але яким би славним це
дитя не було, йому не дозволено творити підлість і множити зло на Землі.
60
Людина докорінно змінила світ. Але ніхто не
може сказати чи це на краще.
61
Коли б мудреці зібрали свої знання і думки та
упорядкували їх у книгу, то це було б не тільки прекрасним духовним надбанням,
а й практичним посібником для багатьох поколінь тих, хто прагне сягнути глибин
знань, глибин людської мудрості.
62
Людина поступово перетворює природу з матері
в злу мачуху. Своїми поступками вона часто спотворює справжню красу природи і в
кінечному рахунку мусить задовольнятися зовсім непривабливими плодами своєї
діяльності.
Немає коментарів:
Дописати коментар