субота, 28 грудня 2013 р.

Володимир ГОНЧАРЕНКО ЩАСЛИВІ ПРИСВЯТИ

Володимир ГОНЧАРЕНКО
ЩАСЛИВІ ПРИСВЯТИ



ЩИРІ ВІТАННЯ ЛЕБЕДИНЦЯМ!

Лебединці мої, дорогі і вродливі,
З Новим роком вітаю і з світлим Різдвом.
Хай ростуть Ваші діти здорові й щасливі,
Хай їм доля всміхається сонця теплом.
Я радію за успіхи Ваші в навчанні,
Я радію, що сонце над вами сія.
Хай щастить молодим у палкому коханні,
Та здоров’я у старості всіх звеселя.
Головне, вірте в щастя, і щастя прибуде
Не здавайтесь на прикрощі в Вашім житті.
І завжди пам’ятайте, що добрі Ви люди,
Бог поможе долати усе на путі.
Пам’ятайте, що все на цім світі минає.
І не буде нічому назад вороття.
Та нехай же любов до села не згасає.
Тож любіть Лебедин, як колиску життя.
Ми у ньому росли, і жили, і раділи.
І купались у сріблі колгоспних ставків.
І ділити всі прикрощі й радощі вміли,
До порад прислухалися рідних батьків.
Хай любов до села, до батьків і до рідних
Не згасає ніколи у серці твоїм.
Я вітаю усіх і багатих, і бідних,
Будьте дружні і щирі в бажанні своїм.
Хай у Новому році багатство прибуде,
Нехай щастя щоденно вас всіх звеселя.
Хай усі лебединці щасливими будуть,
Хай родючими будуть всі ваші поля!



пʼятниця, 20 грудня 2013 р.

Володимир ГОНЧАРЕНКО ШІСТДЕСЯТИЙ УЖИНОК ДУМОК

Володимир ГОНЧАРЕНКО
ШІСТДЕСЯТИЙ УЖИНОК ДУМОК



16

Якби хоч частинка мудрих фраз стали суттю нашого життя, принципом наших дій, справжніми вчителями наших поступків, то в тисячі раз було б менше негідних вчинків, невігластва, лакейства, на значно вищу сходинку піднялися б такі  людські достоїнства, як порядність, культура, чесність, справедливість, совість, доброта.

17

Дбати про рідну мову, як і про красу рідного слова, сказаної вами фрази – це повинно стати першочерговою духовною потребою кожного громадянина нашого українського суспільства. Це, зрештою, повинно стати обов’язком кожного, хто дбає про високу духовність рідного народу. Не засмічуйте рідної мови різного роду діалектизмами та архаїзмами. Борітеся за чистоту рідної мови. Бо рідне слово – це дух нашого народу. Це кров його. І від того, якими чистими, прозорими і гарними будуть слова, такою буде чистою і душа народу, його пісня, його поезія.

18

Висловлювання мудрих людей повинні стати для нас правилом поведінки в щоденному житті. Це головна мета, заради якої і збирають народні перлини мудрості.

19

Сила афоризмів у тому, що ми на всі, навіть давно відомі речі, починаємо дивитися по–новому. В них ми починаємо бачити силу цивілізованої людини, діалектику її життя.

20

Афоризми для того й існують, щоб примножити старий досвід новою теоретичною базою, новими гіпотезами і узагальненнями. На них ми спираємося, як на фундамент, з якого починається будівництво літературної, естетичної та науково–технічної думки.

Володимир ГОНЧАРЕНКО ПЯТДЕСЯТ ДЕВЯТИЙ УЖИНОК ДУМОК

Володимир ГОНЧАРЕНКО
ПЯТДЕСЯТ ДЕВЯТИЙ УЖИНОК ДУМОК



10
Наші знання збагачуються, розвиваються, зріють краще тоді, коли більше мудрості віків осідає в нашому розумі і досвід попередніх століть продовжує служити сьогоднішньому дню, приносячи радість праці, роблячи життя наше змістовним і чистим.
11
Народ могутній своїм досвідом, своєю мудрістю, своїм словом.
12
Якщо ми спраглі до знань і мудрість мислителів попередніх епох сповнює нас, як життєдайна волога, тоді ми стаємо величнішими духом і впевненішими на тернистих шляхах життя.
13
Думки наші тоді вагоміші і дозрівають швидше, коли наш розум освітлюється промінням мудрих попередників чи не менш мудрих сучасників.
14
Якщо ви віднайшли для себе мудру фразу, вона може стати для вас тією іскрою, яка спроможна запалити вогнище  вашої мудрості.
15
Коли б ми зібрали мудрість усіх народів: фрази, афоризми, прислів’я та приказки, висловлювання прозаїків та поетів, визначних діячів культури, науки і техніки – все те мудре і добре, чим багате людське життя, і впорядкували книгу, то яким коштовним і неоціненно багатющим було б таке видання для сьогоднішніх і майбутніх поколінь.


Володимир Гончаренко ПЯТДЕСЯТ ВОСЬМИЙ УЖИНОК ДУМОК

Володимир Гончаренко
ПЯТДЕСЯТ ВОСЬМИЙ УЖИНОК ДУМОК



6
Влучна фраза, як птах, який прилітає, щоб сповістити про прихід весни, нової, чистої та світлої думки. Влучна фраза запалює серця, створює настрій, додає мужності, робить з простої людини героя.
7
Проходять віки і тисячоліття, а гарні фрази, сказані мудрими людьми, залишаються жити в нас, наших дітях і внуках, і ми, користуючись ними, збагачуємо нашу мудрість і наші знання.
8
Мудрець не вмирає і тлінь років його не бере, якщо добрі слова, ним відшліфовані, як алмазні зерна та посіяні в наш розум, проростуть справами вічними і добрими, нам і дітям нашим на користь і славу.
9
Як промені сонця освітлюють землю і сприяють проростанню нових пагонів, так яскраві думки запалюють наш розум до дії, до творчості в ім’я грядущих поколінь.
10

четвер, 19 грудня 2013 р.

Володимир ГОНЧАРЕНКО ПЯТДЕСЯТ СЬОМИЙ УЖИНОК ДУМОК

Володимир ГОНЧАРЕНКО
ПЯТДЕСЯТ СЬОМИЙ УЖИНОК ДУМОК



ПРО АФОРИЗМИ


1

Нас вражають влучні фрази, так точно і яскраво висловлені, що ми на предмет, на який вони вказують, дивимося вже з інших позицій, бачимо його в іншому світлі.

2

Іноді коротка фраза варта цілої книги.

Я не пишу ні хореєм, ні ямбом. Я пишу душею і серцем.

3

Мудрий вислів народжується так само цікаво і несподівано, як прокльовується курча з шкаралупи яйця.

4

Афоризм – це плід напруженої інтелектуальної праці, це мудрість, яка ввібрала в себе досвід цілих поколінь. Відшліфована сучасниками, вона передається допитливим і спраглим до знань наступним поколінням, як духовна естафета, яка покликана примножити мудрість, збагатити наш досвід, поліпшити мораль і наші почуття, викристалізувати людську чесність, зробити людину совіснішою і добродійнішою.

5

Найскладніші поняття стають доступними, якщо про них говорять простими, зрозумілими і логічно вмотивованими словами.

6

середа, 4 грудня 2013 р.

Володимир Гончаренко Пятдесят пятий ужинок думок


Володимир Гончаренко   
Пятдесят пятий ужинок думок

103
Перше, ніж брати від природи, подумайте, якими щедротами будете свій борг віддавати.
104
Розтрощені шляхи ходулями сторіч,
Але хіба про них ітиме наша річ.
Про інше зовсім ми ведемо суперечки,

Володимир Гончаренко Пятдесят четвертий ужинок думок

Володимир Гончаренко
Пятдесят четвертий ужинок думок


Не втрачайте людської гідності. Будьте справжніми громадянами своєї країни.
95
Коли б не природа, то не було б і нас, коли б не ми, то який сенс мала б природа?
96
В природі те страшніше смерті,
Коли думки у порох стерті.
97
Чи смерть ляка людей, чи їхнє забуття?
Ми в мудрий світ прийшли, щоб стверджувать життя.
98
Хто простягає длань
І нівечить природу,
В душі у нього – твань.
Він – ворог для народу.
99
Природа щедра та багата,
Любіть її – вона усім нам мати.
100
У природі ви можете знайти все для свого існування, але попробуйте відшукати те, що вам найнеобхідніше. Не беріть зайвого – воно тільки заважатиме вам спокійно жити.
101
Легко жити – себе любити. Набагато важче людям життя присвятити.
102
Історики здебільшого забудькуваті, але історія злопам’ятна. І пам’ять у неї часто зловтішна.
 


вівторок, 3 грудня 2013 р.

Володимир ГОНЧАРЕНКО ПРАВДА НАШОГО ЖИТТЯ

Володимир ГОНЧАРЕНКО
ПРАВДА НАШОГО ЖИТТЯ



ВОЛОДИМИР ГОНЧАРЕНКО





ПРАВДА
НАШОГО
ЖИТТЯ

                                  (за народними мотивами)




















Черкаси
Видавництво
«Інлес»
2013




   ББК  86 ( Укр ) 6–7
        Г 65



Гончаренко Володимир Андрійович
„Правда нашого життя»”
(за народними мотивами)
Черкаси. „Інлес”. – 2013. – 16 с.

Під впливом усної народної творчості, яку автор ось уже півстоліття ретельно збирає,  він створює і свої зразки поетичних творів.
Спостерігаючи за життям нашої політичної еліти, він і створив цю невеличку поему,яка й передає певний колорит життєвих подій, що відбуваються у нашому житті.
Як це вийшло, нехай судить читач.

Книга виходить в авторській редакції

ISBN 966 – 7245 – 19– 5







© Володимир Гончаренко, 2013
© Видавництво „Інлес”, 20013








ПРАВДА НАШОГО ЖИТТЯ
(За народними мотивами)

Хоч народ у нас завзятий,
Говорить про це дарма.
І земля наша багата,
А добробуту нема.

Всі заводи працювали,
І заможніло село.
В космос ми уже літали,
А порядку не було.

І наука, i культура,
І освіта в нас була,
Тільки зрадницька натура
Все під  себе підгребла.

«Заведем порядок новий
Не порушивши основ!» –
І почав перебудову
Плямовидий Горбачов.

Тож добряче потрудився
Він на  радість ворогам.
І в країні учинився
Найбездарніший  бедлам.

І відчувши враз  нагоду,
Заваливши комунізм,
Підтаскав свою «свободу»
Наглий пан –   капіталізм.

Всяк бандит відчув свободу,
Бо простому люду –  зась.
Проти рідного народу
Уся нечисть піднялась.

Словоблудівці салонні,
І бандити, й шaxpaї,
Візитери  закордонні,
Надто власні буржуї.

І стоврив уже загати
Ненажерливий кагал,
Тих, немовби й «демократів»,
Наяву ж «націонал»:

«Бо порядку бракувало
У совіцькій тій землі
Поїдали наше сало
Проклятющі москалі!

В нас садки квітують рясно,
Є пшениця, цукор, сталь..
І усе б було прекрасно,
Коли б зник отой москаль.

Коли б стали незалежні
Та щоб  вільні ще були,
То, мабуть, ми як норвежці,
Чи як шведи б зажили.

Бо імперія нас душить,
І дихнути не дає.
І культуру нашу сушить,
І природу нам псує.
Клята планова система
Все гнітить виробника.
Коли житимем окремо,
Тоді втнемо гопака!

Одягнувши шаровари,
Прокладем до ринку путь,
Тоді з  Заходу доляри
Нам рікою попливуть.

Лише станем суверенні
Зразу втрапим прямо в рай.
І навіщо тi пельмені,
Нам вареники давай!»

Доки ми галасували,
Навалилася чума,
І пельмені позникали,
І вареників чортма.

А із Заходу нам радять:
У такий скрутний момент,
Щоб налагодить порядок,
Нам потрібний президент.

Тоді гарний для народу
Він порядок заведе:
Паничам земля й заводи,
Людям – з носа що спаде.

За велінням тоді панським
До синяво-жовтих рук
Булаву узяв гетьманську
Перевертенець Кравчук.
І зібрав під  лихоліттям
Цей гетьманчик, пан чи князь
Вашингтонське усе сміття
I Оттави бруд і грязь.

«Вже пора кінчать розмови,
Комунякам до нас  зась!»
І тут панська розбудова,
Як і слід, розпочалась.

Та спасибі й Рух «народний»,
Допоміг, те знає всяк,
Бо який тепер свободний
 Український наш козак!

I хоч наша с..пина гола,
В животі чомусь бурчить,
Так ми ж маєм Чорновола –
Biн нас розуму навчить!

І на все, що нас єднає,
Мов важкий тупий таран,
Подались в атаку Заєць,
І Жулинський, і Мовчан.

І тепер вже не до сала.
Нам лишитися б живим.
Все ущент розруйнували
Пан Пинзеник з Лановим.

І від Сяну, і до Дону
Нацкультура ожива:
Сексо-шопи та ікони,
А все інше –  трин – трава.
А від Cyм і до Одеси
Буржуїв новітніх тьма,
Усе «вольво» й «мерседеси»,
Та порядку лиш нема.

Попри всенькі обіцянки,
Все ж нема порядку тут,
То, можливо, добрі янкі
В нас порядок наведуть?

І одержавши од Буша
Указівку, що робить,
Наш Кравчук подався в Пущу
Щоб на трьох «сообразить».

От і маєм те, що маєм,
Хоч хліби сухі жуєм,
Хоч порядку і немаєм,
Незалежність зате є!

Тут би треба гнати чвалом,
Так такий ставсь поворот:
Вже оговтався помалу
Наш обдурений народ,

Стусана він дав такого
Кравчуку, аж загуло!
А порядку, як такого,
Все ж нема, як не було.

І тоді заправив новий
Президентик – пан Кучма.
І Укази, і промови?
А порядку все ж нема.
Доки вiн усім підпанкам
Щедро крісла роздавав,
Свої  власні обіцянки
Він потрохи забував.

Розібрався овидно,
Будувать що треба нам,
Щоби люди стали бидлом,
А лафа була панам.

В тих америках – європах
Недаремно хліб їдять:
Президент Кучма второпав,
Що нам треба будувать!

І «Програму» загадали,
Щоб пустити в оборот,
Бо іще ж недограбували
Обікрадений народ.

А «культурні підприємці»
Ще не всеньке загребли,
Вони землю іноземцям
Нашу ще не продали.

На своє Кучма поставив,
Бо  можливість таку мав:
Все дружкам він роздержавив
Та при – ва – ти – зу - вав.

I складав яку  завгодно
Ціну він на хліб без слів,
Бо таке той  Міжнародний
Нам Валютний фонд звелів.
Вже в кишенях гривня дзенька,
І нових ждемо обнов.
Для  Павлуші Лазаренка
І для Юлі час прийшов.

Дай же, Боже, правди й віри,
Щоби сльози не лились,
Бо грабунки вже без міри
В Україні почались.

Пана Гетьмана убили,
Уже й Щербаня нема.
Набирає собі сили
На наступний строк Кучма.

І Гонгадзе труп знаходять,
І загинув Чорновіл.
І новітні тіні бродять
У трущобах міст і сіл.

А для тих, що не добили,
У лісах луна «Ура!»
То гуртує свої сили
Новоявлена «Пора».

Це для славної Європи,
Яка рада аж до сліз,
Зметемо всім ненависний
Тричі проклятий кучмізм.

Тож народ наш мудролобий
Вже на Ющенка кива:
Той усе нам миттю зробить –
В нього мудра голова.
Раптом все заворушилось,
На майдані люд  кипить.
Трішки зовсім залишилось, –
У хоромах будем жить.

Буде Ющенко в нас Богом,
Юля теж там не дарма.
Поспішає на підмогу
Європейська вся чума.

Барабани бיִють на сполох,
Пан Кваснеський над усе.
Діоксином пахне молодь,
Що від Ющенка несе.

Мабуть, тонна діоксину
Морду Ющенку псує.
На підмогу Катерину,
Нам Америка дає.

Вся Європа на підмогу…
Барабани бיִють. Біда.
Буш молодший нам дорогу
У майбутнє проклада.

На майдані воду мутить
Пан Мороз. Він зна своє.
Мельничека плівки крутить,
Обіцянки роздає.

Нас багато, нас багато
Бיִють у бочки бочкарі.
Нас донецьким не здолати,
Кучму геть  за наш поріг.

Юлю, Юлічку подати,
Богом Ющенка обрати,
Банду Януса за грати,
Всіх донецьких у тюрму.

Юля збродом верховодить,
Її люблять тут без меж.
Порошенка тінь тут бродить,
Каськів із Томенком теж.

Хтось Верховну Раду взять
Верховодам радить.
Клятву вже хвилин за пיִять
Ющенко провадить.

Тільки, що за суєта?
Треба ж таке збуться.
Чути – Біблія не та,
На якій клянуться.

Доки Біблію міняли,
Суд Верховний виніс суть.
І оранжевим проклали
До вершин провладних путь.

Третій тур, як на біду,
Нам прорік Ярема.
Тільки довго до ладу
Нам іти ще треба.

І не скажеш, що дарма
Наші нерви рвали.
Бо за місяць чи за два
Ющенка обрали.
Юля перший помічник,
Не сказати всує.
Всі зарплати лиш беруть,
А вона працює.

Президент новий прийшов
Кажуть з діоксину.
І лікують знов і знов,
Й пестять, мов дитину.

Вся Європа тут як тут,
Не за їхні ж гроші.
Все аналізи беруть
Лікарі хороші.

На обличчі всі бугрі
Ющенку рівняють.
Тут  Європи лікарі
Добре заробляють.

Та в панка погорда є.
Хоч у нас руїни.
Він для натовпу стає
Богом України.

Ось пройшли пיִять літ таки –
Добре ж керували,
Раду нашу ці ділки
Не раз закривали.

Кидать гроші – не біда,
Із людської жмені.
Їм це суща ярунда, –
Це ж не їх кишені.
 Люд заробить на панків,
Шахраїв домашніх.
Наплодили ж цих ділків,
Гордих та поважних.

Знову Янус на біду,
Лізе керувати.
Змів він Ющенка орду,
Юлічку ж – за грати.

І замкнувся Юлін круг –
І немає вміння.
Яценюк – партійний друг.
Взяв бразди правління.

Віктор Ю… хова сліди,
Звів народу ж масу.
Втік, незвідано куди,
 Вкрав партійну касу.

Що ж лишається для нас,
Азарова  славить.
Нас веде він на  Парнас,
Тільки зашморг  давить.

Дні в Арбузова круті 
З валютою бореться.
Скоро станемо не ті,
Як Європі скориться.
----------------------------
Терпім, і нам вже дуже  скоро,
Зелений запровадять «бакс»,
Бо ж, вчителі в нас мудрі – Сорос,
Бжезінський і Джефрі Сакс.

Валютний фонд нас жить навчить –
На це надію майте.
І гасло знов у нас звучить.
«Подайте, не минайте

Якщо ж ми змушені чекати
Подачок із таємних рук,
То будем мати результати
Які приніс нам пан Кравчук.

Ну, що ж, сю чашу кажуть нині
Велить нам доля пить до дна.
Якщо не вмерла Україна,
То нині вже вона кона.

«Та нi, вона повік не згине,
Брехня, вона – іще  жива!»
Із уст трудящої людини
Ще прозвучать гучні слова.

І буде в світі вона  славна
Й такою буде на віки,
Коли кермо своє державне
До рук візьмуть трудівники.

Вони тоді в лакузів панських
Всю владу знову відберуть,
В своїй землі, землі радянській,
Порядок новий наведуть!






ББК  86 ( Укр ) 6–7
Г 65



Гончаренко Володимир Андрійович
„Правда нашого життя»”
(за народними мотивами)
Черкаси. „Інлес”. – 2013. – 16 с.

Під впливом усної народної творчості, яку автор ось уже півстоліття ретельно збирає,  він створює і свої зразки поетичних творів.
Спостерігаючи за життям нашої політичної еліти, він і написав цю невеличку поему, яка й передає певний колорит життєвих подій, що відбуваються у нашому житті.
Як це вийшло, нехай судить читач.

Книга виходить в авторській редакції




Здано до набору 07.11. 2013.
Підписано до друку 03. 12 2013.
Формат  60/84/16.
Умовн. Друк. Арк.. 0,5.
Обл. вид.арк. 0,1.