Володимир ГОНЧАРЕНКО
ПРАВДА НАШОГО ЖИТТЯ
ВОЛОДИМИР ГОНЧАРЕНКО
ПРАВДА
НАШОГО
ЖИТТЯ
(за народними мотивами)
Черкаси
Видавництво
«Інлес»
2013
ББК 86 ( Укр ) 6–7
Г
65
Гончаренко Володимир Андрійович
„Правда нашого життя»”
(за народними мотивами)
Черкаси. „Інлес”. – 2013. – 16
с.
Під впливом усної народної
творчості, яку автор ось уже півстоліття ретельно збирає, він створює і свої зразки поетичних творів.
Спостерігаючи за життям
нашої політичної еліти, він і створив цю невеличку поему,яка й передає певний
колорит життєвих подій, що відбуваються у нашому житті.
Як це вийшло, нехай судить
читач.
Книга виходить в авторській редакції
ISBN 966 – 7245
– 19– 5
© Володимир Гончаренко, 2013
© Видавництво „Інлес”, 20013
ПРАВДА НАШОГО
ЖИТТЯ
(За народними мотивами)
Хоч народ у нас
завзятий,
Говорить про це
дарма.
І земля наша багата,
А добробуту нема.
Всі заводи
працювали,
І заможніло село.
В космос ми уже літали,
А порядку не було.
І наука, i культура,
І освіта
в нас була,
Тільки зрадницька натура
Все під себе підгребла.
«Заведем порядок новий
Не порушивши основ!» –
І почав перебудову
Плямовидий – Горбачов.
Тож добряче потрудився
Він на радість ворогам.
І в країні
учинився
Найбездарніший бедлам.
І відчувши враз нагоду,
Заваливши комунізм,
Підтаскав свою «свободу»
Наглий пан – капіталізм.
Всяк бандит
відчув свободу,
Бо простому люду
– зась.
Проти рідного народу
Уся нечисть піднялась.
Словоблудівці салонні,
І бандити, й шaxpaї,
Візитери закордонні,
Надто власні буржуї.
І стоврив уже
загати
Ненажерливий кагал,
Тих, немовби й «демократів»,
Наяву ж «націонал»:
«Бо порядку
бракувало
У совіцькій тій
землі
Поїдали наше сало
Проклятющі москалі!
В нас садки квітують
рясно,
Є пшениця, цукор, сталь..
І усе б було прекрасно,
Коли б зник отой москаль.
Коли б стали незалежні
Та щоб вільні ще
були,
То, мабуть, ми як норвежці,
Чи як шведи б зажили.
Бо імперія нас
душить,
І дихнути не дає.
І культуру нашу сушить,
І природу нам псує.
Клята планова система
Все гнітить
виробника.
Коли житимем
окремо,
Тоді втнемо гопака!
Одягнувши шаровари,
Прокладем до ринку путь,
Тоді з Заходу доляри
Нам рікою попливуть.
Лише станем суверенні –
Зразу втрапим прямо в рай.
І навіщо тi пельмені,
Нам вареники давай!»
Доки ми галасували,
Навалилася чума,
І пельмені
позникали,
І вареників
чортма.
А із Заходу
нам радять:
У такий скрутний
момент,
Щоб налагодить порядок,
Нам потрібний президент.
Тоді гарний для народу
Він порядок заведе:
Паничам земля й заводи,
Людям – з носа що спаде.
За велінням тоді панським
До синяво-жовтих рук
Булаву узяв гетьманську
Перевертенець Кравчук.
І зібрав під лихоліттям
Цей гетьманчик,
пан чи князь
Вашингтонське усе сміття
I Оттави бруд і грязь.
«Вже пора
кінчать розмови,
Комунякам до нас – зась!»
І тут
панська розбудова,
Як і слід, розпочалась.
Та спасибі й Рух «народний»,
Допоміг, те знає
всяк,
Бо який тепер свободний
Український наш козак!
I хоч наша
с..пина гола,
В животі чомусь бурчить,
Так ми ж маєм
Чорновола –
Biн нас розуму навчить!
І на все, що нас єднає,
Мов важкий тупий таран,
Подались в атаку Заєць,
І Жулинський, і Мовчан.
І тепер вже не до сала.
Нам лишитися б живим.
Все ущент розруйнували
Пан Пинзеник з
Лановим.
І від Сяну, і до Дону
Нацкультура ожива:
Сексо-шопи
та ікони,
А все інше
– трин – трава.
А від Cyм і до Одеси
Буржуїв новітніх– тьма,
Усе «вольво» й «мерседеси»,
Та порядку лиш нема.
Попри всенькі обіцянки,
Все ж нема порядку тут,
То, можливо, добрі янкі
В нас порядок наведуть?
І одержавши од Буша
Указівку, що робить,
Наш Кравчук подався в Пущу
Щоб на трьох «сообразить».
От і маєм
те, що маєм,
Хоч хліби
сухі жуєм,
Хоч порядку і
немаєм,
Незалежність зате є!
Тут би треба гнати чвалом,
Так такий ставсь
поворот:
Вже оговтався помалу
Наш обдурений народ,
Стусана він дав
такого
Кравчуку, аж загуло!
А порядку, як такого,
Все ж нема, як не було.
І тоді заправив новий
Президентик – пан Кучма.
І Укази, і
промови?
А порядку все ж нема.
Доки вiн усім
підпанкам
Щедро крісла роздавав,
Свої власні обіцянки
Він потрохи забував.
Розібрався овидно,
Будувать що треба нам,
Щоби люди стали бидлом,
А лафа була панам.
В тих америках
– європах
Недаремно хліб їдять:
Президент Кучма второпав,
Що нам треба будувать!
І «Програму» загадали,
Щоб пустити в оборот,
Бо іще ж недограбували
Обікрадений
народ.
А «культурні підприємці»
Ще не всеньке загребли,
Вони землю іноземцям
Нашу ще не
продали.
На своє Кучма поставив,
Бо можливість таку мав:
Все дружкам він роздержавив
Та при – ва – ти – зу - вав.
I складав
яку завгодно
Ціну він на
хліб без слів,
Бо таке той Міжнародний
Нам Валютний
фонд звелів.
Вже в кишенях гривня дзенька,
І нових ждемо обнов.
Для Павлуші Лазаренка
І для Юлі час прийшов.
Дай же, Боже, правди й віри,
Щоби сльози не лились,
Бо грабунки вже без міри
В Україні почались.
Пана Гетьмана убили,
Уже й Щербаня нема.
Набирає собі сили
На наступний строк Кучма.
І Гонгадзе труп знаходять,
І загинув Чорновіл.
І новітні тіні бродять
У трущобах міст і сіл.
А для тих, що не добили,
У лісах луна «Ура!»
То гуртує свої сили
Новоявлена «Пора».
Це для славної Європи,
Яка рада аж до сліз,
Зметемо всім ненависний
Тричі проклятий кучмізм.
Тож народ наш мудролобий
Вже на Ющенка кива:
Той усе нам миттю зробить –
В нього мудра голова.
Раптом все заворушилось,
На майдані люд кипить.
Трішки зовсім залишилось, –
У хоромах будем жить.
Буде Ющенко в нас Богом,
Юля теж там не дарма.
Поспішає на підмогу
Європейська вся чума.
Барабани бיִють на сполох,
Пан Кваснеський над усе.
Діоксином пахне молодь,
Що від Ющенка несе.
Мабуть, тонна діоксину
Морду Ющенку псує.
На підмогу Катерину,
Нам Америка дає.
Вся Європа на підмогу…
Барабани бיִють. Біда.
Буш молодший нам дорогу
У майбутнє проклада.
На майдані воду мутить
Пан Мороз. Він зна своє.
Мельничека плівки крутить,
Обіцянки роздає.
Нас багато, нас багато
Бיִють у бочки бочкарі.
Нас донецьким не здолати,
Кучму геть за наш поріг.
Юлю, Юлічку подати,
Богом Ющенка обрати,
Банду Януса за грати,
Всіх донецьких у тюрму.
Юля збродом верховодить,
Її люблять тут без меж.
Порошенка тінь тут бродить,
Каськів із Томенком теж.
Хтось Верховну Раду взять
Верховодам радить.
Клятву вже хвилин за пיִять
Ющенко провадить.
Тільки, що за суєта?
Треба ж таке збуться.
Чути – Біблія не та,
На якій клянуться.
Доки Біблію міняли,
Суд Верховний виніс суть.
І оранжевим проклали
До вершин провладних путь.
Третій тур, як на біду,
Нам прорік Ярема.
Тільки довго до ладу
Нам іти ще треба.
І не скажеш, що дарма
Наші нерви рвали.
Бо за місяць чи за два
Ющенка обрали.
Юля перший помічник,
Не сказати всує.
Всі зарплати лиш беруть,
А вона працює.
Президент новий прийшов
Кажуть з діоксину.
І лікують знов і знов,
Й пестять, мов дитину.
Вся Європа тут
як тут,
Не за їхні ж
гроші.
Все аналізи
беруть
Лікарі хороші.
На обличчі всі
бугрі
Ющенку рівняють.
Тут Європи лікарі
Добре
заробляють.
Та в панка
погорда є.
Хоч у нас руїни.
Він для натовпу
стає
Богом України.
Ось пройшли пיִять
літ таки –
Добре ж керували,
Раду нашу ці
ділки
Не раз закривали.
Кидать гроші –
не біда,
Із людської жмені.
Їм це суща
ярунда, –
Це ж не їх
кишені.
Люд заробить на панків,
Шахраїв
домашніх.
Наплодили ж цих
ділків,
Гордих та
поважних.
Знову Янус на біду,
Лізе керувати.
Змів він Ющенка
орду,
Юлічку ж – за
грати.
І замкнувся Юлін
круг –
І немає вміння.
Яценюк –
партійний друг.
Взяв бразди
правління.
Віктор Ю… хова
сліди,
Звів народу ж масу.
Втік, незвідано
куди,
Вкрав партійну касу.
Що ж лишається
для нас,
Азарова славить.
Нас веде він на Парнас,
Тільки зашморг давить.
Дні в Арбузова
круті –
З валютою
бореться.
Скоро станемо не
ті,
Як Європі скориться.
----------------------------
Терпім, і нам
вже дуже скоро,
Зелений запровадять
«бакс»,
Бо ж, вчителі в
нас мудрі – Сорос,
Бжезінський і Джефрі
Сакс.
Валютний фонд нас жить навчить –
На це надію майте.
І
гасло знов у нас звучить.
«Подайте, не минайте!»
Якщо ж ми змушені
чекати
Подачок із таємних рук,
То будем мати результати
Які приніс нам пан
Кравчук.
Ну, що ж, сю чашу кажуть
нині
Велить нам доля пить до дна.
Якщо не вмерла Україна,
То нині вже вона кона.
«Та нi, вона повік не згине,
Брехня, вона – іще жива!»
Із уст трудящої людини
Ще прозвучать гучні слова.
І буде в світі
вона славна
Й такою буде на віки,
Коли кермо своє державне
До рук візьмуть трудівники.
Вони тоді в лакузів панських
Всю владу знову
відберуть,
В своїй землі, землі радянській,
Порядок новий наведуть!
ББК 86 ( Укр ) 6–7
Г
65
Гончаренко Володимир Андрійович
„Правда нашого життя»”
(за народними мотивами)
Черкаси. „Інлес”. – 2013. – 16
с.
Під впливом усної народної
творчості, яку автор ось уже півстоліття ретельно збирає, він створює і свої зразки поетичних творів.
Спостерігаючи за життям
нашої політичної еліти, він і написав цю невеличку поему, яка й передає певний
колорит життєвих подій, що відбуваються у нашому житті.
Як це вийшло, нехай судить
читач.
Книга виходить в авторській редакції
Здано до набору 07.11. 2013.
Підписано до друку 03. 12 2013.
Формат 60/84/16.
Умовн. Друк. Арк.. 0,5.
Обл. вид.арк. 0,1.
