середа, 19 листопада 2014 р.

З нової книги Володимира Гончаренка "З любовю до людей"

З нової книги Володимира Гончаренка "З любовю до людей"



СЛАВА МАТЕРИНСТВУ!

Мамо! Мамо! Робота і втома, –
Все пройшла на своєму віку.
Ти чекала, матусю, нас вдома.
Сльози кануть в життєву ріку.

Мамо! Мамо! І холод, і голод,
Де й собак не побачиш в дворах.
На поличках в коморі в нас  голо –
Душу вашу проймав біль і жах.

Тремтите ви за діток маленьких, –
Що сьогодні дасте на обід?
Бо прийдуть вони нишком до неньки,
А за ними прийде сивий дід.

Погодуїте нас ви журбою,
Дід у казку це все передасть.
Як змогли подолать ми з тобою,
Злидні, голод і різну напасть?

Як ти вивела шляхом тернистим,
Нас у світ до людей, до добра?
Мамо! Мамо! Твій шлях променистий,
У віках його славить пора.

І ми славою душу зігрієм,
Як згадаєм, що мама в нас є.
Зберегти ми твій образ зумієм,
І дзвінке материнство твоє.
 

пʼятниця, 12 вересня 2014 р.

Володимир Гончаренко ВІСІМДЕСЯТ ПЯТИЙ УЖИНОК ДУМОК

Володимир Гончаренко
ВІСІМДЕСЯТ ПЯТИЙ УЖИНОК ДУМОК


61
Коли б мудреці зібрали свої знання і думки та упорядкували їх у книгу, то це було б не тільки прекрасним духовним надбанням, а й практичним посібником для багатьох поколінь тих, хто прагне сягнути глибин знань, глибин людської мудрості.
62
Людина поступово перетворює природу з матері в злу мачуху. Своїми поступками вона часто спотворює справжню красу природи і в кінечному рахунку мусить задовольнятися зовсім непривабливими плодами своєї діяльності.
63
Фантазія широко відкрила двері в потаємний світ нашого буття.
64
З усіх чудес на землі – найбільше диво – це людина, її знання, її геній, її фантазія.  Вона джерело краси і добра. І прикро, що нікчемні вожді творять непоправне зло на Землі, виявляють неповагу до простої людини, а часто і
звірячу ненависть до неї.
65
Фантазія людини безмежна, але коли б вона не була такою безглуздою.
66
Фантазії людини немає меж, як немає меж Всесвіту. Але фантазія нам потрібна для того, щоб  краще облаштувати наше життя на Землі.
67
Чим більше ми пізнаємо життя, тим фантастичнішими стають творіння рук і розуму людського.
68
Творіння розуму людського такі фантастичні, що первісні люди жахалися б цих досягнень.

Володимир Гончаренко Вісімдесят четвертий ужинок думок


Володимир Гончаренко
 Вісімдесят четвертий ужинок думок
55
Без слова – не було б навіть найпростішої справи, не було б розвитку, а не те, що такої цивілізації, яку ми маємо на сьогоднішній день.
56
Слово – першооснова людських стосунків. Слово – це наше сонце, наш день, наше минуле і наше непередбачуване майбутнє.
57
Тільки своїм розумом людина почала впливати на природу і тільки людському розуму природа підкорилася і відкрила свої таємниці, свої багатства, відчувши в ній добропорядного господаря. І ми ці сподівання природи повинні виправдати. І в цьому нам допоможе святе і мудре наше слово.
58
Природа потурає людям, як мати шкідливим дітям, дозволяючи їм набагато більше, ніж є в цьому необхідність. Природа своїми багатствами розбестила Людину наскільки, що вона стала сама собі ворогом, а для природи злодієм і грабіжником.
59
Людина – дитя природи. Але яким би славним це дитя не було, йому не дозволено творити підлість і множити зло на Землі.
60
Людина докорінно змінила світ. Але ніхто не може сказати чи це на краще.

четвер, 4 вересня 2014 р.

Володимир Гончаренко ВУРДОЛАКОГІМНЮК БУЗИНА ПРОТИ ШЕВЧЕНКА

Володимир Гончаренко 

ВУРДОЛАКОГІМНЮК БУЗИНА ПРОТИ ШЕВЧЕНКА

Шевченко – це ікона нашого духу, це еталон геніальності, яка не вимірюється помиями, які можуть лити такі нікчеми і покидьки, яким виявився Олесь Бузина. Зґвалтувавши свою совість, цей гівноляп своїм пасквілем посмів образити український народ, українську націю, принизити його  честь і гідність. Але він принизив своїм гівнописом не тільки українців, а й всіх добрих, працелюбних і чесних людей, за право яких боровся Шевченко. Якщо в Шевченка й були темні плями, то не буздиненкам їх помічати, бо це ті плями, які породило те спотворене прогнилою, деморалізованою частиною суспільства, тих же ґвалтівників, насильників, панів неситих. Взавтра такі, як Бузина будуть валити пам’ятники Т.Г. Шевченку, як вони валять пам’ятники Леніну. Бо хто ж, як не Ленін проклав широку дорогу для таких кріпаків, як Шевченко і підняв їх на вершину світової слави. Це радянська влада збудувала понад 1280 пам’ятників Т.Г. Шевченку. А скільки їх збудували бузинівці за роки нашої незалежності? Он вічний народний депутат Микола Томенко виступає за припинення встановлювати пам’ятники Шевченку за рахунок держави. То це ж прямі сподвижники і вірні товариші Бузини. Краще ті гроші передати на пам’ятники Томенку або ще краще розтаскати по кишенях. Бузиновурдолакотворці – це потвори, які не поважають історії власного народу, бо це Герострати духу.
Таким потворам самим собі уже потрібно накидати петлю на шию та й чіплятися до гиляки, або ще краще кулю в лоб. Бо в них отрафувалося почуття будь-якої поваги до рідного народу.. Вони це роблять із непереборної зависті за славу геніїв. Це Герострати 21 – го століття, яким нічого втрачати, бо в них втрачено все людське, добре і світле. Їх темні душі не можуть вилізти з прірви Сатани, із смітників зла і ненависті до власної історії, до валсного народу.

пʼятниця, 22 серпня 2014 р.

Володимир Гончаренко ВІСІМДЕСЯТ ТРЕТІЙ УЖИНОК ДУМОК



Володимир Гончаренко
ВІСІМДЕСЯТ ТРЕТІЙ  УЖИНОК  ДУМОК


41
Розумне слово мудреця стає дієвим і корисним, коли воно запалює серця до дії, до праці, до правди.
42
Говорячи істину, будь щирим її прихильником і захисником. Інакше твоя думка залишиться пустоцвітом.
43
Хоч твої знання інших мов і обмежені та недосконалі, але хай буде щирим бажання цю прогалину заповнити. І  тобі будуть вдячні ті народи, з якими намагаєшся спілкуватися їхньою рідною мовою.
44
Не бійтеся відважно пірнати у глибини людської мудрості, вивчайте крилаті фрази різних народів і тоді ви глибше зрозумієте їхні прагнення, їхню правду, їхню віру.
45
Хоч мудрими не народжуються, але ставати такими є необхідністю кожного, потрібно лише здобувати знання і накопичувати життєвий досвід.
46
Одними афоризмами мудрими не станете – їх потрібно не тільки знати, але принагідно ними користуватися.
47
Розумну міру шукай в усьому.
48
Мудро  мислити – це прекрасно, але не зовсім гарно лише всіх повчати.
49
Передати мудрість іншим – ось що важливо для цивілізованої людини. Фрази повинні бути стрілами, які вражають своєю мудрістю невігластво, наповнюють свіжими почуттями серце, збуджують душу на нові подвиги.
50
Намагайся так казати, щоб думку міцним вузликом мудрості  зв’язати.
51
Думка стає важливою тоді, коли вона служить розвиткові людини, сприяє становленню її характеру.
52
Слова у мові, як зорі в небі. Слово не повинно бути наймитом або  рабом чужих примх і бажань.

53
Хто зневажає рідну мову, той  зневажає не тільки  себе, а й своїх дітей, своїх рідних, своїх одноплемінців і в цілому свій народ. І то неправда, що діаспора любить український народ, Україну. Вона любить свою погану зрадницьку шкуру. І скільки б вони не говорили про свою любов до України – не вірте їм, бо то лицемірство, брехня, зрада. Це так само аморально, як убивати свою рідну матір, продавати в рабство рідного брата, зневажати свій рід заради свого добробуту, заради кращого куска хліба для себе.Забуваючи при цьому за згорьований український народ, за батьків і сестер, які залишилися тут у неволі соціального рабства, щоб виборювати для себе і для світу добро, мир і щастя.
54
Слово найцінніше у нашому житті. Воно наш духовний хліб, наше горе і наше свято. Слово породило мудрість, радість людських стосунків, сприяло створенню всіх надбань цивілізації і прогресу на Землі.

вівторок, 5 серпня 2014 р.

Володимир Гончаренко ВІСІМДЕСЯТ ДРУГИЙ УЖИНОК ДУМОК


Володимир Гончаренко
ВІСІМДЕСЯТ ДРУГИЙ  УЖИНОК  ДУМОК

31
Мудрий знає, хто яку честь має.
32
Мудрим бути – зла у серці не відчути.
33
Мудрець свої думки виважує на терезах загальнолюдського досвіду.
34
Рідна мова – це сонце кожної нації, кожного народу, кожного з нас. Бережіть рідну мову, щоб вона квітла яскраво і ніжно на полі людського життя, людських стосунків. Бо вона є першоджерелом і самобутньою першоосновою культури кожного народу, фундаментом національного характеру, справжньою духовною силою і мудрістю великих і малочисельних етнічних груп.
35
Чужа мудрість – добре, своя ж краще. Дбайте про збагачення свого розуму необхідними знаннями, щоб ви ставали мудрішими і приносили користь людям.
36
Не забаріться, здобувши знання, доповнити їх своїм досвідом, щоб бути тим джерелом, з якого б люди могли черпати цілющі краплини духовності і втамовувати спрагу знань, збагачували свій інтелект.
37
Збирайте зерна мудрості, щоб сіяти їх у плідний грунт людського розуму і буде великою радістю для всіх, коли вони проростуть і розквітнуть гарними квітами наших діянь.

38
Дбати про рідну мову, про кожну фразу, як і про добробут  народу – це обов’язок кожного члена громадянського суспільства, кожної нації. Тільки за таких умов може буйним повноцвіттям розцвісти сад людської цивілізації.
39
Яким гарним видається нам поле, де розквітає культура нашого народу. Але все це не дається без мудрості, успадкованої від предків.
40
Без рідної мови – ми ніхто. Ми вже тоді й не нація і не народ. Без неї ні про яку національну самобутню культуру ми не можемо й говорити. Тільки мова – це і наш дух, і сила нації, її мудрість, та її спроможність боротися і перемагати, давати можливість розвиватися національному характеру і національній гордості.

Володимир Гончаренко ВІСІМДЕСЯТ ПЕРШИЙ УЖИНОК ДУМОК

Володимир Гончаренко
ВІСІМДЕСЯТ ПЕРШИЙ  УЖИНОК  ДУМОК


23

Кожен час свою мудрість припас.

24
Афоризми – це хліб нашої мудрості.
25
Черпайте якомога більше із джерел мудрості народної – і ви не тільки краще пізнаєте життя, а й щасливіше проживете на землі.
26
Більше вчитимеш – краще житимеш.
27
Хто читає афоризми, той спілкується з мудрецями, від яких стає ваговитішим розум, світлішає душа.
28
Ми користуємося мудрістю, збагачуємося нею і наші знання стають від цього значно міцнішими.
29
Який мудрець, такий і слави вінець.
30
Думки мудреців додають людині розуму та уміння.
 

Володимир Гончаренко ВІСІМДЕСЯТИЙ УЖИНОК ДУМОК

Володимир Гончаренко
ВІСІМДЕСЯТИЙ  УЖИНОК  ДУМОК


16
Якби хоч частинка мудрих фраз стали суттю нашого життя, принципом наших дій, справжніми вчителями наших поступків, то в тисячі раз було б менше негідних вчинків, невігластва, лакейства, на значно вищу сходинку піднялися б такі  людські достоїнства, як порядність, культура, чесність, справедливість, совість, доброта.
17
Дбати про рідну мову, як і про красу рідного слова, сказаної вами фрази – це повинно стати першочерговою духовною потребою кожного громадянина нашого українського суспільства. Це, зрештою, повинно стати обов’язком кожного, хто дбає про високу духовність рідного народу. Не засмічуйте рідної мови різного роду діалектизмами та архаїзмами. Борітеся за чистоту рідної мови. Бо рідне слово – це дух нашого народу. Це кров його. І від того, якими чистими, прозорими і гарними будуть слова, такою буде чистою і душа народу, його пісня, його поезія.
18
Висловлювання мудрих людей повинні стати для нас правилом поведінки в щоденному житті. Це головна мета, заради якої і збирають народні перлини мудрості.
19
Сила афоризмів у тому, що ми на всі, навіть давно відомі речі, починаємо дивитися по–новому. В них ми починаємо бачити силу цивілізованої людини, діалектику її життя.
20
Афоризми для того й існують, щоб примножити старий досвід новою теоретичною базою, новими гіпотезами і узагальненнями. На них ми спираємося, як на фундамент, з якого починається будівництво літературної, естетичної та науково–технічної думки.
21
Мудрець вмирає тоді, коли не може народжувати нових і цікавих думок.
22
Мудрець народжується з батьківськими настановами, живе з вселюдським досвідом, вмирає зі своїми духовними заповітами, які рухають прогрес, роблять цивілізацію розумнішою, гуманнішою і поряднішою.

четвер, 31 липня 2014 р.

Володимир Гончаренко СІМДЕСЯТ ДЕВЯТИЙ УЖИНОК ДУМОК

Володимир Гончаренко
СІМДЕСЯТ ДЕВЯТИЙ УЖИНОК ДУМОК


Народ могутній своїм досвідом, своєю мудрістю, своїм словом.
12
Якщо ми спраглі до знань і мудрість мислителів попередніх епох сповнює нас, як життєдайна волога, тоді ми стаємо величнішими духом і впевненішими на тернистих шляхах життя.
13
Думки наші тоді вагоміші і дозрівають швидше, коли наш розум освітлюється промінням мудрих попередників чи не менш мудрих сучасників.
14
Якщо ви віднайшли для себе мудру фразу, вона може стати для вас тією іскрою, яка спроможна запалити вогнище  вашої мудрості.
15
Коли б ми зібрали мудрість усіх народів: фрази, афоризми, прислів’я та приказки, висловлювання прозаїків та поетів, визначних діячів культури, науки і техніки – все те мудре і добре, чим багате людське життя, і впорядкували книгу, то яким коштовним і неоціненно багатющим було б таке видання для сьогоднішніх і майбутніх поколінь.

субота, 29 березня 2014 р.

Володимир ГОНЧАРЕНКО СІМДЕСЯТ ВОСЬМИЙ УЖИНОК ДУМО

Володимир ГОНЧАРЕНКО
СІМДЕСЯТ ВОСЬМИЙ УЖИНОК ДУМОК



160

Про те, що геній ти, хай люди скажуть.

161

Книга зіткана з тієї ж матерії, що і наша душа. Тільки у справжнього письменника  зберігаються ключі від людської душі. І тільки він може розкрити всю красу і всі вади людської душі.

162

Кому гарна книга не стала товаришем, той не зможе стати  взірцем для інших, бо він не знає, де грані краси і честі.

163

Немає нікого відкритішого, ніж книга.

164

Немає мудрішого товариша, аніж гарна книга: вона і потішить вас і навчить  розуму.

165

Не гнівайтесь на книгу, бо  вона є лише тінню автора. Якщо вона не викликає позитивних почуттів, значить їх не мав і сам автор.

Володимир ГОНЧАРЕНКО СІМДЕСЯТ СЬОМИЙ УЖИНОК ДУМОК

Володимир ГОНЧАРЕНКО
СІМДЕСЯТ СЬОМИЙ УЖИНОК ДУМОК



156

Гарну книгу варто перечитувати, щоб не згасав вогонь, який вона запалила при першому читанні.

157

Не варта доброго слова та книга, яка перетворює душу в попелище або в аморальний  смітник.

158

Я вийшов з народу  і весь йому належу. Я друг його, я його учень, я його гордість, я його слава. Я з нього вийшов, в нього учився,  його нащадкам і передам свій досвід і свій талант.

159

Письменник  завжди повинен іти поруч з народом, жити його турботами, відстоювати його  інтереси.

пʼятниця, 21 березня 2014 р.

Володимир ГОНЧАРЕНКО СІМДЕСЯТ ШОСТИЙ УЖИНОК ДУМОК

Володимир ГОНЧАРЕНКО
СІМДЕСЯТ ШОСТИЙ УЖИНОК ДУМОК



146

Шукайте гарні книги, бо тільки  вони можуть навчити нас гарно жити.
147
Коли ми переживаємо разом з героями, тільки така книга може нас чомусь навчити.
148
У гароної книги гарні й читачі.
149
Не варто книгу писати, коли нічого  людям сказати.
150
Письменник – людина завжди суспільна.
151
Немає почуттів, то краще не пиши,
Немає розуму, то краще й не гріши.
152
Живи, як хочеш, а пиши тоді, коли  відчуваєш  свій час, свою епоху і потреби свого народу.
153
Пиши, доки  ще душа  жива. Пиши, якщо душа бурлить, а розум має чому людей навчить.
154
Книга – це скарб, де зберігаються  алмази душі і серця.
155
Пісня – це сонце нашої душі.
 

четвер, 20 березня 2014 р.

Володимир ГОНЧАРЕНКО МУДРІ ДУМКИ

Володимир ГОНЧАРЕНКО
МУДРІ ДУМКИ



Розберися в собі, а тоді вже повчай інших.
138
Щоб добре писати, потрібно добре знати життя.
139
Поезія – це мудрість, яка  проходить через  серце.
140
Без розуму і серця книги не напишеш.
141
Письменник завжди повинен бути відповідальним і в першу чергу перед своєю совістю.
142
Талановиті і мудрі письменники – це літописці свого часу і прекрасні провидці майбутнього.
143
Книга варта уваги, коли вона веде людину до прекрасного, робить її  добрішою  і мудрішою.
144
Не беріться писати, коли можете й не писати.
145
Книга варта уваги, коли в неї вкладені розум і щирі почуття.

Володимир ГОНЧАРЕНКО МУДРІ ДУМКИ

Володимир ГОНЧАРЕНКО
МУДРІ ДУМКИ



134
Наш розум повинен бути дієвим і ефективним. Яку книгу ти читаєш сьогодні, такою людиною ти станеш взавтра. Прочитане стає частиною твого життя. Що читаєш, те й знаєш, а що сам знаєш, того й інших навчаєш.
135
Мудрість стає пустим звуком, якщо вона не приносить ніякої користі людям.
136
Книга  повинна збагачувати нас  не тільки мудрістю, а й  гарними почуттями.
137

вівторок, 4 березня 2014 р.

Володимир ГОНЧАРЕНКО ЛЮДИ, БУДЬТЕ МУДРИМИ

Володимир ГОНЧАРЕНКО
ЛЮДИ, БУДЬТЕ МУДРИМИ


КНИГА – ДЖЕРЕЛО ЛЮДСЬКОЇ МУДРОСТІ

128
Художня література – це наша  історія в  художніх образах.
129
Важлива не сама історія нашого народу, а те, чому вона нас вчить. Книга – це полум’я нашої душі, це кришталева  скринька нашого розуму
130
Книги для того й пишуть, щоб передавати досвід одного покоління іншому.
131
Якщо ви, мудрі, то будьте добрі і робіть життя прекрасним.
І не тільки своє, а й оточуючих.
132
Ваша мудрість нічого не варта, якщо вона не стала досвідом, який можна передати іншим.
133
Розумних тьма та мудрих обмаль.
Скажи, що ти читаєш, і я скажу хто ти.

неділя, 16 лютого 2014 р.

Володимир ГОНЧАРЕНКО ЄВРОМАЙДАНІВСЬКА ПОЕМ

Володимир ГОНЧАРЕНКО



ЄВРОМАЙДАНІВСЬКА ПОЕМА

Поема мала про мізерні опозиційні діла.
Майданівським дурисвітам
присвячується

В ЗАМІНУ ПЕРЕДМОВИ
***
І ще й на світ не народилося,
Свіжа трава не проросла,
А в нас таке щось сотворилося,
Що вся  Європа заревла.

ЄВРОПЕЙСЬКА СВЕРБЛЯЧКА
***
Буржуй не встиг піддать галопу,
Бомжі в підвалах спирт пили.
Як раптом нас в стару Європу
Європродавці потягли.

Жебрацтво скрізь, нудьга, розруха,
А хочеться ж боки чесать.
Хоч би якийсь-такий псяюха
Зміг нас в Європу записать.

І тут нагода: Вільнюс ніби
Нам відкриває двері в рай.
– Їдь, Янукович, з сілью-хлібом
Європу швидше  відкривай.

А Янукович теж телиться
Уміє краще за бомжів.
Йому Європа білолиця
Не напекла ще пирогів.

Ах,  пожили б ми хоч часину,
Поїли б з барського стола.
Так ні ж, прескурвова дитина
Назад в Росію потягла.

Якого бена ми до неї?
Вона ж привикла тільки брать,
Ми ж з європейською сім’єю
Готові вже й жебракувать.

ГОЛОВНІ КЕРМАНИЧІ МАЙДАНУ

Яцинюки, де і взялися,
Клички підводять кулаки,
Тягнибики тут піднялися,
Прийшли чесати язики.

На варварстві стоїть «Свобода»
Є де „талант” свій  проявлять.
Вони уміють „для народу”
Лиш пам’ятники руйнувать.

Бо будувать потрібно вміти,
А руйнувать – це залюбки.
Бендерою в них марять діти,
Й портрет цілують їх жінки.

ПАМ’ЯТНИК ЛЕНІНУ –
„ВИНУВАТЕЦЬ” УСІХ НАШИХ БІД
***
– Навіщо Ленін? – з гурту лине, –
Примусить ще нас працювать,
Європа ж нам мільярди кине
І будемо розкошувать.

Царя, можливо, замість Леніна,
В граніті ж він  ляка й тепер.
Який нам толк від його генія,
Не віриться, що він помер!

А раптом знов народ підніме;
І поведе на підлу рать,
На те страшне кубло зміїне,
Що вміє люд лиш грабувать.

І забере у панства злото,
Заводи й фабрики нам дасть.
А нам навіщо та робота,
З Європою нам не „пропасть”.

Зібралось в натовпі чимало,
Ще ті, що з Ющенком були.
Над пам’ятником кепкували
І раптом троси подали.

Стояли люди, як сповідники,
У бочки били та ревли.
І Леніна якісь негідники
Вже з п’єдестала потягли.

Гур-гур, і вже вождя нестало,
Не вождь, – тепер якась мара.
І варвари зареготали
І натовп заревів: Ура!

Його на шмаття розбивають,
Торгують тут же на ходу.
І ноги й руки відбивають,
Лиш мізкам ціну не складуть.

Ура! Ура! Не буде бідності,
У новий світ нас поведуть.
Не буде совісті, ні гідності –
До геїв шлях нам прокладуть.

МРІЇ МАЙДАНОТВОРЦІВ
***
Надію ми таку плекаємо,
Що буде ера вже нова.
І євро їхнє так чекаємо,
Що паморочиться голова.

Не встояли адміністрації,
Їх ледве натовп не розніс.
Все зводилося до прострації,
Усе пішло наперекіс.

І Україну цими мульками
На шмаття ділять багачі.
Бандити бродять закоулками,
Терзають вдень нас і вночі.

БАНДЮЖКИ НАПИРАЮТЬ,
А ВЛАДА ДРІМАЄ
***
Де ж Президент? – парка ми паримо,
Де влада? І куди йдемо?
Так каші, друзі, ми не зваримо,
Як спільно не заживемо.

Де спільно, там і танці водять,
А нам ділить, шматать, хватать.
Бомжі нам барикади зводять,
Аж хочеться вже реготать.

Загадити увесь Хрещатик,
Західнякам весь центр віддать! –
Комусь тут хочеться кричати,
Розумним хочеться ж ридать.

В цих діячів нема програми,
Та й глузду в головах нема.
Які їх народили мами?
Та говорить про це дарма.

ЄВРОПА ТІШИТЬСЯ
***
Європа тут розперезалась
Немов у власному дворі,
З нас дурників зробить зібралась
Із своїм прапором вгорі.

Що вам ще треба – півРосії?
Чи манну з неба задарма?
Якого ждете ви месію? –
Такого, певне, ще нема.

Одного ви вже вибирали,
Із мордою, як у хорта.
При нім ще більше грабували,
Лишилась тільки маєта.

Він особисті мав пенати,
І літаки, і кораблі,
Жили чужі тут дипломати,
І кожен з них, як пуп землі.




СЕБЕ ВИ, ДРУЗІ, НЕ ДУРІТЬ,
ВОЖДІВ МУДРІШИХ ОБЕРІТЬ!
***
На Леніна моліться, браття,
Вас Сталін від розвалу спас.
І західну, і закарпаття,
І Крим, і південь, і Донбас.

І нам ділити що – немає,
Це голоси гидких падлюк.
При купі дружба нас тримає,
Розділимось і нам каюк.

Нам не дадуть ні хліба-солі,
Ані Обама, ні Фюлє.
Отак зачахнемо поволі
Ніхто і сльози не проллє.

І не надійтеся ніколи,
На європейську, підлу рать.
Коли ми зовсім станем голі,
Вони прийдуть з нас шкури драть.

БОРІТЬСЯ, ТА НА ШАХРАЇВ
НЕ НАПОРІТЬСЯ
***
Беріться всі за власний розум,
Ідіть до світлої мети.
І українці шлях свій разом
Зуміють зоряний пройти.

Женіть негідників з престолу,
Учіться чесних обирать,

Бо з живодерами ніколи
Не будемо ми щастя мать.

І не врятують нас майдани,
Хоч крові проллємо моря.
Бо Яценюк нові кайдани
На наші руки приміря.

За ним Клички і Тягнибоки,
Корчинські, що прийшли лиш рвать.
Вони до нас ведуть Європу,
Щоб обдирать і грабувать.

Ніхто нам щастя не бажає,
Бо щастя ми самі куєм.
Бо горлохватів обираєм,
А потім гірко сльози ллєм.

Вони наб’ють свої кишені
І за кордон чухрають в мить.
І їх чомусь Європа в жмені
Охороняє і терпить.

ЄВРОПА – НАМ НЕ ДРУГ,
А СКОРІШЕ ВОРОГ
***
Бо совісті вона немає.
Отож ізвідти біди всі.
Бо наших злодіїв тримає
І все, що вкрали на Русі.

Усе, що вкрали в Україні.
Ото такі ті добряки.
Вони б зробили з нас руїни,
Так є якісь захисники.

Вони Росії ще бояться,
Бо є хоча який, а брат.
А так з нас можуть познущаться,
Щоб без війни усе забрать.

Не вірте їм – катам бездушним,
Віками йшли вони сюди.
Кріпімо дружбу непорушну.
І вистоїмо, як завжди.

Їх знаркоманений здобуток
Нам усвідомити пора.
Дадуть нам геїв, проституток,
Бо не бажають нам добра,

ПОЛІТИЧНІ ЧОВНИКИ ЄВРОПИ
РАДИ СВОЄЇ ВИГОДИ
***
І зарядили навіжені,
Ті комісари, як Фюлє.
Бридкі візити їх щоденні,
Що Україна сльози ллє.

У Міжнародний фонд вже їдуть,
Щоб в руки нас цілком прибрать.
В нас будуть снідать і обідать,
А вдома тільки ночувать.

ЗАМІСТЬ ПІСЛЯМОВИ
***
Їм не народ потрібний, годі,
А влада, тільки вся, сповна.
Та ви скажіть їм при нагоді,
Що Україна в нас одна.

Що Україну ми не ділим,
За долари не продамо.
Тільки скажіть ви чітко й сміло,
Що ми своє відстоїмо.

І на печі не продрімаєм,
І калачі не поїмо.
Ми збережемо все, що маєм
І здачі кожному дамо!

З щирими побажаннями
 добра і щастя українському народові

Володимир Гончаренко