Володимир Гончаренко Пятий ужинок думок

Володимир Гончаренко
Пятий ужинок думок

53

Хто зневажає рідну мову, той зневажає не тільки себе, а й своїх дітей, своїх рідних, своїх одноплемінців і в цілому свій народ. І то неправда, що діаспора любить український народ, Україну. Вона любитиь свою погану зрадницьку шкуру. І скільки б вони не говорили про свою любов до України – не вірте їм, бо то лицемірство, брехня, зрада. Це так само аморально, як убивати свою рідну матір, продавати в рабство рідного брата, зневажати свій рід заради свого добробуту, заради кращого куска хліба для себе. У них повністю відсутнє почуття патріотизму, почуття любові до рідного народу, до рідного краю. Вони не хочуть боротися за краще життя свого народу і себе в тому числі. Вони зраджують, продають, убивають свій рідний народ, зневажають свій рідний край. Так само, як зневажають його наші чиновники, наші високопосадовці, наші депутати, грабуючи його, сміючись на кожному кроці з ошуканих і одурених громадян України. І за це їм великий гріх! А чи ж бояться вони його?  Певне, що ні! Інакше б вони мали совість і боролися б за те, щоб у нас працювали закони і люди відчували себе людьми на цій землі!

54

Слово найцінніше у нашому житті. Воно наш духовний хліб, наше щастя і наше свято. Слово породило мудрість, радість людських стосунків, сприяло створенню всіх надбань цивілізації і прогресу на Землі.

55

Без слова – не було б навіть найпростішої справи, не було б розвитку, а не те, що такої цивілізації, яку ми маємо на сьогоднішній день.

56

Слово – першооснова людських стосунків. Слово – це наше сонце, наш день, наше минуле і наше майбутнє.

57

Тільки своїм розумом людина почала впливати на природу і тільки людському розуму природа підкорилася і відкрила свої таємниці, свої багатства, відчувши в ній добропорядного господаря. І ми ці сподівання природи повинні виправдати.

58

Природа потурає людям, як мати шкідливим дітям, дозволяючи їм набагато більше, ніж є в цьому необхідність. Природа своїми багатствами розбестила Людину наскільки, що вона стала сама собі ворогом, а для природи – злодієм.

59

Людина – дитя природи. Але яким би славним це дитя не було, воно не повинне  творити підлість і множити зло на Землі.

60

Людина докорінно змінила світ. Але ніхто не може сказати чи це на краще.

61

Коли б мудреці зібрали свої знання і думки та упорядкували їх у книгу, то це було б не тільки прекрасним духовним надбанням, а й практичним посібником для багатьох поколінь тих, хто прагне сягнути глибин знань, глибин людської мудрості.

62

Людина поступово перетворює природу з матері в злу мачуху. Своїми поступками вона часто спотворює справжню красу природи і в кінечному рахунку мусить задовольнятися зовсім непривабливими плодами своєї діяльності.