ДУМКИ, ЩО ВОЛОДІЮТЬ СВІТОМ

За щоденними клопотами людям не вистачає часу перечитувати великі за обсягом книги, щоб докопатися до істини. Заради чого, по–суті справи, й бере людина книгу до рук.

Істина – це вища форма правди, яка не потребує доказів. Це нектар мудрості віків, який перейшовши на сторінки книги, робить нас і мудрішими, і духовно багатшими. Якщо книга – це вулик, то істина в ній – це цілющий мед, який черпають цілі покоління – такий смачний і корисний для нашого духовного й морального здоров’я, який з такими труднощами добувають мудреці, обстежуючи найпотаємніші куточки людських стосунків, вирізняючи з усього того безмежжя чудодійну насолоду, якою духм’яніє поле нашого життя.

Афоризм – це сонце нашої мудрості. Людина, яка приходить в життя, починає шукати дорогу до щастя, задумуватися над планетарними питаннями і, зрештою, над власними проблемами, шукає шляхи, як правильніше вирішити їх і краще та пристойніше облаштуватися на цій Землі. Вона звертається до книг, прислухається до мудрих людей, до тих, хто збагатив себе досвідом попередніх поколінь, щоб не тільки не потонути в глибокому морі життя, а й вибороти достойне місце в ньому. Рівень мислення, рівень інтелекту залежить від рівня знань, які людина змогла придбати за певний проміжок часу.

Людське супільство створило велику кількість матеріальних і духовних цінностей, які й покликані зробити наше життя щасливішим і заможнішим, милосерднішим і добрішим. Але, на жаль, проблем у людей не стало менше. І вони знову й знову звертаються до мудрості віків, до книг.

Але перечитувати гори книг, щоб збагатити себе відповідними знаннями, іноді не вистачає ані сил, ані часу. А тому часто такими потрібними і зручними стають у пригоді книги з афоризмами, в яких спресована мудрість віків, окремих людей, дається бачення людських стосунків, висміюються вади, встановлюється рівень моралі в тому чи іншому суспільстві.

У мене із шкільних років, ще з того часу, коли ми почали всерйоз вивчати літературу, історію, природничі та гуманітарні науки, говорити про усну народну творчість, як про найвищий рівень духовності, зароджувалася думка, а чому б не висловити і своє ставлення до великої кількості питань, до світу, до людських проблем. І особливо це бажання гостро почав відчувати, навчаючись в університеті. Ще тоді, штудіюючи філософію, історію релігії, усну народну творчість, зокрема прислів’я та приказки, знайомлячись з класичною літературою, в тому числі і з класичною спадщиною „творців крилатих слів” – збірниками Б. Паскаля, Ф. Ларошфуко, Ж. Лабрюйєра, Г. Ліхтенберга, Л. Вовенарга, М. Бердяєва, А. Бірса, У. Блейка, Вольтера, Г. Гейне, І. Гете, В. Даля, Л. Діогена, Сократа, А. Ліверганта, А. Моруа, О. Уайльда, А. Шопенгауера, я вирішив створити збірник своїх афоризмів. Що з того вийшло, судити читачам.

Понад п’ятдесят років займався я збиранням усномовних зразків і формуванням збірки ”Поема мого народу”, яка зрештою у скороченому вигляді й була видана у Черкаському видавництві ”Інлес” в 1996 році. В цілому мною зібрано понад 150 тисяч зразків українських прислів’їв та приказок, понад 300 легенд, переказів та бувальщин про Т.Г. Шевченка, 5133 загадки, що знайшло своє втілення в книзі „Енциклопедія українських загадок”, яка вийшла у видавництві „Інлес” 2007 року, понад 2 тисячі українських пісень та багато іншого фольклорного матеріалу. Написав понад 1100 власних рубаїв. Це теж великою мірою допомогло формуванню власних думок щодо суспільно важливих подій і проблем. Постійно проводячи записи усномовних зразків, в мене з’являлося і своє бачення на ті чи інші проблеми історичного, політичного чи й просто побутового характеру. Систематично фіксуючи ці думки, упорядкував з них книгу, до якої на сьогоднішній день входить 12300 висловлювань, афоризмів, заміток з життєво важливих питань , яку й випускаю нині під назвою ”Мудрі думки переживуть віки або Біблія мого Я”.

У своїй книзі я звертаюся до людей з настійним проханням – бути чесними і справедливими, любити і шанувати одне одного, виявляти патріотизм, щиру закоханість у рідний край, Україну і водночас любити й поважати інші народи світу, щоб це стало запорукою здорового способу життя усіх, хто працює і творить добрі справи на нашій неповторній планеті Земля.

Часто–густо в процесі тісного контакту з кращими зразками усної народної творчості і мої власні думки ставали на межі афоризмів. З часом їх назбиралося дуже багато і друзі та знайомі, учителі шкіл, науковці, викладачі вузів, студенти вищих учбових закладів, всі, з ким я спілкувався і кому дорога духовність, настійно рекомендували видати всі ці напрацювання окремою книгою. Що я нарешті й наважився зробити.

Не в усіх цих висловлюванннях, замітках простежується лаконічність, що притаманна афоризмам, та все ж вони можуть добре прислужитися тим, хто бажає побачити світ людини, яка задумується над проблемами світу, якій небайдуже моральне обличчя громадян нашої планети. Зокрема, це стосується молоді, яка прагне краще пізнати життя, зберегти і примножити духовні багатства свого народу.

В моїх афоризмах простежується ставлення до літератури і мистецтва, космосу і вічності, людини і світу, добра і зла, війни і миру, прекрасного і потворного, життя і смерті, мети і засобів у її досягненні, праці і ліні, розуму і віри, слова і діла, таланту і бездарності, політики і філософії. Та цими категоріями не обмежуються мої висловлювання, а вони охоплюють майже всі сторонни нашого щоденного життя. Багато моїх висловлювань стосується рідної мови і творчості окремих письменників, зокрема, Т. Г. Шевченка, І. Я. Франка, Лесі Українки, В. А. Симоненка, інших видатних особистостей нашої літератури і мистецтва.

Той інтелектуальний простір, який ми освоюємо в новітній історії України, та гуманістичність, яка покликана оволодівати нами осмислено і безповоротно, повинні націлювати всіх на розвиток дійсно справедливої соціально спрямованої структури суспільства, надихати нас і додавати сил у боротьбі за щасливе життя на Землі. У нас відсутня еліта, розмитий інтелектуальний прошарок суспільста, втрачена духовна аура. Багатії нечесними шляхами розікрали Україну, спустошили її матеріальні і духовні цінності. Вони стали на злочинний шлях цинічного, по–звірячому жорстокого, наглого обкрадання простих, довірливих і в основній масі талановитих людей. Капіталіст, можновладець, олігарх не обмежений законами моралі, на нього не діють закони держави, бо він і сам є безпосереднім учасником творення цих законів, які й сприяють обкраданню народу. Купаючись у золоті і багатстві, він шаленіє, божеволіє, вдається до найаморальніших вчинків, розбещується сам і розбещує суспільство. Він згадує про народ, коли йому потрібно щось у нього вкрасти. Його аморальність покрита позолотою розкоші стає нормою його життя. Гроші – гріх. А великі гроші – це великий гріх. Капіталізм породжує гроші, а за ними приходять у світ шахраї, авантюристи, і всіляка диявольщина, щоб нас дурити, обкрадати, робити жебраками і рабами їхніх привілей.

На противагу нашим здоровим помислам про високу культуру суспільства і наших політиків, саме вищі політичні еліти, турбуючись про непомірне збагачення, нарощення своїх і без того безмірних капіталів, сприяють тільки руйнації української державності, знищенню справді народної традиційної духовності, стиранню граней між тваринним світом і людським високоінтелектуальним суспільством.

Ось чому так потворно виглядає наше суспільство. Кинуте у безодню моральної розпусти і розтління, воно шаленими темпами деградує.

Справжнім інтелігентом стати дано не кожному. Для цього потрібно працювати все життя, і в першу чергу розумово, при цьому пам’ятаючи, що розумова праця набагато важча, ніж фізична. Ось чому при обов’язковій загальній освіті виходить дуже мало освічених людей, а більше таких, яких, як говорили свого часу, Ленін навчив читати, і далі цього мало хто пішов.

Освіченість – це ще не ознака високої моралі і високого інтелекту. Освіченість – це лише фундамент для засвоєння тих глибинних знань, які надбало людське суспільство в своєму історичному поступі. Культура і освіченість – це зовнішня ознака поведінки людини в суспільстві, це вияв тих кращих етичних та естетичних норм поведінки в процесі спілкування, які виробило людство за багатовікову історію свого існування. Освіченість стала еталоном високої інтелігентності. Капіталіст може бути грамотною людиною, але високоморальною – ніколи. Бо його деморалізує капітал, а він – його раб.

Для тих, хто бажає працювати у сфері духовності, чекає незмірна глибина знань. І я в своїй книзі намагаюся переконати інтелігентного та ерудованого читача в тому, що потрібно осягати всю ту масу знань, яка нам під силу, і обов’язково робити те, що стане корисним суспільству.

До написання афоризмів спонукало бажання висловити свою думку про наш світ, предмети, що нас оточують, події, які відбуваються навколо, якомога стисліше, доступніше донести весь колорит життя до простого читача. Часто нам цікаво не тільки читати чиїсь думки і співставляти їх із своїми, а й постійно учитися в інших, засвоювати практично необхідне нам і варте уваги, а не залишатися тільки в своєму вузькому колі думок.

Книга „Мудрі думки переживуть віки або Біблія мого Я” – це мій світогляд, моє бачення, моє ставлення до всього розмаїття нашого буття. Це свого роду заготовки, які б могли прислужитися при написанні великих художніх творів. Певне, що цей напрямок формувався під впливом кращих зразків усної народної творчості, зокрема, прислів’їв та приказок. Ця любов до збирання та упорядкування фольклорних зраків і забрала в мене понад п’ятдесят років виморюючої праці на ниві збирання і упорядкування усномовних матеріалів. І ця робота, яка вже зараз сягнула 10 томів, перейшовши в світлі лабіринти бібліотек, зможе добре прислужитися людям в їхньому духовному зростанні.

Книга розрахована на мислячу, совісну і чесну Людину, яка зможе скористатися моїми порадами, моїми думками і по можливості застосувати їх у своєму житті чи в літературній діяльності. Книга містить абсолютно новий ряд висловлювань, в яких автор намагався показати своє бачення світу.

В текстах моїх афоризмів можна знайти розвиток тієї чи іншої ідеї в залежності від часу, в якому вони були написані.

Однак, свою працю я будував не як навчальний посібник, а скоріше як щоденник. Тому в книзі більше суб’єктиного бачення світу, його проблем, аніж хрестоматійно–повчальних привнесень.

Мета моєї книги – сприяти розвитку поглядів людей на різні сторони їхнього життя, дати читачеві матеріал для роздумів, для побудови своїх логічних висновків, навчитися самому засвоювати чужі думки і при потребі давати добрі поради іншим, щоб цим самим будувати взаєморозуміння в суспільстві.

Не варто шукати в книзі абсолютної істини, тому що всі істини лежать в площині індивідуального бачення проблеми і часто подаються через призму суб’єктивного сприйняття світу. І для одних вони давно відкриті, загальновизнані, а інші ще довго будуть шукати шляхи до їхньої джерельної чистоти. Але сприйняття, бачення проблем і художнє вираження їх чисто індивідуальне потрібно подавати якнайповніше. Відповіді на одне і те ж питання від різних авторів ми отримаємо різні. І в цьому діалектика розвитку людства, його думки, різноманітність поглядів, що й породжує цікавість до життя і відсторонення від болотної рутини.

Люди мріють про красу стосунків, про любов і дружбу, про незаперечне досягнення мети в своєму житті і шукають шляхів до здійснення своїх мрій. Ось чому вони й звертаються за досвідом до старших, намагаються осмислити життя попередніх поколінь, братів і сестер, і просто мудрих людей, і навіть своїх ровесників, які готові підказати, застерегти інших, ”видати свої рецепти”, які, на їхню думку, можуть убезпечити вас від помилок.

Упорядковано вже багато книг з афоризмами. Але чи всі поради авторів і упорядників стали практичним посібником для багатьох їх читачів. Сумніваюсь! Однак вони дають наснагу, цілеспрямовують людей, заохочують до фізичної тa розумової діяльності, роблять їх духовно багатшими, добрішими, сміливішими, мужнішими, чеснішими, мудрішими. Не намагався я і створити збірник рецептів від усіх суспільних вад в цілому і зокрема кожної особистості.

А тому фоліант, який я пропоную читачам, це не тільки великий записник цікавих фраз, а більше всього роздуми автора над життєвими проблемами. Це скоріше короткі записи про ті події, які відбувалися, і думки у ставленні до них.. І коли б я зазначив дату написання кожної фрази, яка увійшла до книги, то книга могла б так і називатися ”Щоденник мудрослова”. І це без перебільшення. Бо книга має багато цікавих, цінних і дійсно гарних думок. І не потрібно багато думати над тим, який обсяг часу і праці вкладено у створення цієї книги. Потрібно просто уважно читати її і думати над тим, як краще побудувати життя своє і всіх жителів планети.

Варто лише чисто арифметичним методом поділити кількість моїх афоризмін (12212 зразків) на кількість днів у нашому календарному році і ви побечите, що записи велися протягом 33 років безперервно із дня в день. Тільки так зможете осягнути всю ту глибу, яку перевернув я, працюючи над книгою і збагнути її значимість.

Тут ще потрібно врахувати і той момент, що мною освоєно глибинний масив фольклорного матеріалу. Тільки ”Енциклопедія українських загадок” містить 5133 зразки цього жанру, ”Поема мого народу” – понад 150 тисяч зразків прислів’їв та приказок. ”Пісні рідної матері” – понад 3 тисячі українських народних пісень, ”Словник прислів’їв та приказок про Т. Г. Шевченка”, сотні легенд переказів, бувальщин про Т. Г. Шевченка, афоризми про Великого Кобзаря, ”Класичний календар українців”, в якому понад 2 тисячі прикмет погоди, сотні рецептів народної медицини та іншого фольклорного та етнографічного матеріалу, а ще ”Червона книга мудрості”, де вміщено 1000 рубаїв і ще така ж кількість неопублікована. Крім цього підготовлено ”Словник ”блатняка”, або словник жаргонізмів”, об’ємна книга ”Т. Г. Шевченко – геній України”. А ще підготовка і видання поезій Василя Симоненка ”Сповнений любові та добра”, „Я хочу пити сонячні настої”, „Ти знаєш, що ти – Людина”.

Мої пошуки велися в такому напрямку, щоб виразити свої почуття, свої настрої, свої думки в дохідливій для читача формі. Дати людям натхнення для життя, для роздумів, для творчості. Якщо людство втратить совість і честь – воно втратить те найдорожче, до чого воно віками йшло – високу мораль і почуття справедливості.

Намагаючись охопити, по можливості ширше коло знань про людське життя, я провів колосальну роботу у співставленні своїх думок з аналогічними, щоб не було повторів і нісенітниць. Але вийшло, як уже вийшло. Для незадоволених є шляхи до відступу – спробуйте написати таку книгу самі. І це також, думаю, буде добрим внеском у духовну скарбницю нашого народу.

Афоризми розташовані у відповідних розділах, але зважаючи на хронологію записів, деякі з них розташовані по мірі записування їх стосовно подій, які відбувалися в даний період і не перенесені у відповідні розділи. А тому їх можуть відшукати лише ті, хто прочитає книгу від початку до кінця.

Автор намагався всі сентенції подавати простими, дохідливими для переважної читацької аудиторії, словами, без особливого „замудровування”. Він дотримувався того, щоб думки були простими і ясними, щоб кожен читач міг в них побачити вираження своїх думок, почуттів, поривань і мрій.

Можливо, мої думки не завжди співпадатимуть з думками читачів, але в цьому є сенс кожної благородної книги – дати людям простір для пошуку свого бачення світу, кращого афоризму, нарешті кращої, тільки ними знаної правди.

Давно відомо, що скільки людей, скільки й думок. Думки в суспільстві найрізноманітніші до безкінечності, але я вірю, що читачі мої зрозуміють все, чим я хотів з ними поділитися. Не всі висловлювання можуть бути вдалими і тим більше, що сприйняття їх залежатиме від духовного багажа людини, її інтелекту і смаків кожного, хто триматиме цю книгу в руках.

Бажаючи охопити найрізноманітніші сфери діяльності кожного індивідуума якнайширше, я намагався показати розвиток тієї чи іншої ідеї в часі і висловлював не тільки ті думки, з якими можна зразу ж погодитися, а й такі, які можуть викликати певне несприйняття, чи дискусію. І тут читач сам вправі зайняти відповідну позицію.

У людини є право не тільки читати, думати, а й самому створювати афоризми. Прикладом цьому можуть служити прислів’я та приказки, які є явищем суспільним і виражають ставлення народу до всіх проблем, які нагромадило людство в процесі свого існування, стосунків одне з одним і з природою в цілому.

Не можна сповідувати високу мораль, живучи за міщанськими принципами. У переважної більшості наших співвітчизників не склалося чіткого ставлення до моралі, а звідси і всі біди. Від цього й безмежна кількість релігійних, естетичних, етичних відхилень і схиблень. Проповідувати догматичне ставлення до всього оточуючого нас життя – це невдячна справа. Але й розпливчаста різноманітність суджень і моральних установок призводить до негативних наслідків, викривлення моралі, як норми поведінки людини в суспільстві, як висхідний момент в просуванні людства до високорозвинутої, гуманістичної і справедливої цивілізації.

Афоризми – це не моралізаторство, не догма, а суть думки, яку ми хочемо передати іншим на апробацію, на удосконалення для примноження загального духовного добра.

Моя книга – це не лише зібрання крилатих фраз, а скоріше зібрання роздумів, які займають іноді півсторінки і більше. Вона розрахована на читача, який шукає живу, трепетну думку, здатну відповісти на питання, які ставить перед нами життя вже сьогодні. Тільки такий читач зможе оцінити всі достоїнства книги.

Книга ніякою мірою не повторює інші видання. Це самостіна багаторічна праця, свого роду посібник для тих, хто хоче мислити і записувати свої думки з метою передати їх наступним поколінням.

Цим виданням я намагаюся дати читачам України таку книгу, якої в такому обсязі і в такій розкладці до мене українською мовою ніхто не писав. Вона стане ще одним доповненням до тих духовних скарбів і багатств, які вже має українська громадськість і яка, думаю, добре прислужиться тим, хто хоче розвивати українську мову, збагачувати нашу мудру, „крилату” спадщину.

Хочеться надіятися, що вона буде віднесена до тих духовних цінностей, які стають невід’ємною часточкою нашого нетлінного духовного багатства – нашої всіма шанованої літературної спадщини.

Як спілкування людей у різних сферах їх діяльності стає своєрідною лабораторією, в якій твориться вся багатогранна гама мовних аспектів, так поява найрізноманітніших книг, розвиває книговидавничу справу і виробляє вартісний еквівалент оцінки все нових і нових видань. Не загубитися в цьому книжковому океані – ось що найважливіше для кожного справжнього літератора.

Книга ”Мудрі думки переживуть віки або Біблія мого Я” вже має своїх прихильників” і шанувальників. Мої думки вже розійшлися поміж людьми. Це ще раз говорить про те, що в багатьох людей є неабиякий потяг до лаконічного висловлювання думки. В людей, які люблять афоризми, з появою такої книги відкривається „нове дихання”, нове інтелектуальне поле для роздумів, для поруху нових неординарних почуттів, для аналізу подій, розвитку логіки мислення, потяг до вивчення творчої думки інших авторів цього оригінального жанру. І вони трепетно спостерігають за тим, як збагачується людство новими зразками мудрості, свіжим словом.

Вдумливе перечитування моєї книги ”Мудрі думки переживуть віки або Біблія мого Я”, допоможе розширенню вашого світогляду, збагаченню інтелекту, а водночас і збагаченню вашої мови, словникового запасу. Під час написання книги використано майже 300 тисяч слів. Навіть цей словниковий запас теж може знадобитися і вчителям, і учням, викладачам вищих учбових закладів і науковцям, тим, хто тільки починає життя, і тим, хто вже умудрився придбати досвід і добре користуватися ним. Гарна книга – це ліки для душі.

У творців афоризмів є певна категоричність у їхніх висловлюваннях, але це не означає, що вони примушують мислити тільки так і не інакше. Вони висловлюють думку, але не нав’язують її іншим. В кожного є право вибору. Не обов’язково поступати саме так, як говориться в афоризмі. Афоризм – це не аксіома, а лише модель для майбутніх поступків.

Відомо, що немає нічого під сонцем абсолютного і вічного. Але є вічна потреба людського духу у прагненні до удосконаленняі, потяг до краси, бажання проникнути в таїни чогось закінченого і вічно молодого. Відродити душі тих, хто заблудився. І в результаті цих пристрасних бажань люди придумали собі рай. Але оскільки такого раю люди нездатні створити на Землі, то вони перемістили його поближче до Бога на Небо. І таким чином ця мрія стала вічною із–за неможливості її досягти, відчути і пізнати.

Як і все, що створюється на Землі, не може бути абсолютно закінченим, так і моя книга не є всеосяжною. Багато питань проходять мимо, багато проблем зачіпає атор торкається побіжно, а деяких сторін життя і зосім не чіпає. Але це не є недоліком книги, скоріше це є підтвердженням неосяжності і невичерпності нашого життя, невпізнанності його сутності, і невирішеності всіх його проблем.

Пройдуть роки, а може й десятиліття і треба вірити, що й мої висловлювання вважатимуть безцінними скарбами мудрості одного, такого собі простого чоловіка, вихідця з самих глибин рідного народу, який висловлював свої думки аби життя людей було щасливішим і прекраснішим, аби його слово допомагало розквітати красі і шануватися мудрості, аби народ був завжди добродійним і багатим. Він надіявся, що його книги стануть складовою частиною духовного багатства українського народу. Бо саме з таких і складається могутня і морально стійка сила його духу. І якщо він цього досяг, то його життя не пройшло марно.

Як і кожна людина, так і книга, повинна зайняти своє місце в житті того народу, духовну цінність якого вона представляє.

Слова – це животворне повітря нашої думки, це іскри нашого розуму, це тепло нашої душі, це струни нашого серця. І від того, які з них ми чуємо, які попадають у нашу душу, вони або оживляють наше серце, або ранять його, залишаючи нектар на його стінках, чи страшні рани від яду слів. Слово може бути і цілющою водою, і ядучим трунком. Воно здатне нести добро і творити зло, давати надію і сіяти сумніви.

Саме для того, щоб люди пізнавали глибини життя і писалася ця книга, саме для цього і лаштувалися, вибудовувалися в рядки добрі слова і мудрі фрази.

Книга є не тільки втіленням світогляду людини, замкнутої в коло власних проблем, а ясний погляд на політичні, економічні, історичні і духовні процеси, що відбувалися і відбуваються в суспільстві. В ній відображаються риси нашого національного характеру, вимальовується окраєць національної духовної спадщини з усіма її позитивними і негативними сторонами.

Хотілося б, щоб і мої афоризми лягли в духовну скарбницю культури нашого народу. Щоб вони теж допомагали суспільству розвиватися, іти вперед тими шляхами, які неухильно ведуть людства до прогресу.

Я вийшов з народу. Я живу в середовищі рідного народу і мислю тими категоріми, якими мислить простий, нужденний народ. Його мудрість напоює мій спраглий до мудрості розум. З народної мови я черпаю її лексико–фразеологічні багатства. Духовно вищого і мудрішого за народ я нічого не бачу. Я постійно учуся в народу. Йому я служу, перед ним я сповідую всі свої найчистіші помисли. Народ для мене і Бог, і любов до людини, і світло розуму, і щастя жити на цій прабатьківській землі. Йому я не зраджував, як ті, що повтікали від нього за моря–океани. З ним я жив, у нього я постійно вчуся, йому я й повинен повернути свої духовні багатства, свої думки, свій дух, свою віру, свою силу, свій талант, свій розум, душевну чистоту.

І коли я хочу розкрити свої ідейно–тематичні задуми і піднятися на висоти словесно–художньої майстерності, щоб мої думки обгорталися в цінності художнього слова і ставали ідейно–естетичним виміром, афоризмом, певним політичним кредом, засобом порозуміння з людьми і в той же час виразу почуттів, емоційного стану, найскладніших нюансів своїх переживань, я звертаюся до народної мудрості. А тому я і намагаюся писати так, щоб і мої словосполучення, речення, фрази перетворювалися в крилаті вислови, афоризми і збагачували національну літературну мову, підносячи її достоїнства і виразну силу на нові висоти. Щоб і мої думки, вступали у бойові ряди і ставали поряд з тими, що безпосередньо створені народною мудрістю, і виконують пізнавальну і комунікативну функцію в суспільній мовній системі.

І моя фразеологічна система, моя духовна спадщина становитиме певний етап у розвитку української фразеологічної науки – науки думать мудро і передавати свої думки іншим, щоб служити людям словом. Бо слово було і початком нашого життя, і стало творцем усіх найвидатніших цінностей, створених новітньою цивілізацією.

Висловлюючи своє ставлення до найскладніших явищ природи, до тих чи інших речей, я виходжу із загальнолюдських духовних цінностей, які є вираженням думок нашого часу, нашої епохи.

Писати афоризми, залишати записи з висловлюваннями – це не тільки пізнавати себе, свій характер, свою натуру, як людини, а й розповідати іншим про те, що ти пізнав і що ти про певне явище думаєш. Як ти бачиш світ і як ти його сприймаєш. Якби ти поступив при відповідних життєвих обставинах. І даєш іншим людям наснагу чи настанову, як краще в житті можна діяти, щоб залишатися Людиною з великої літери.

Пишучи цю книгу, я закликаю вас: Любіть чесну людину, якої б національності вона не була. Любіть правду і карайте зло всіма засобами, які тільки доступні в людському суспільстві. Карайте зло безпощадно, щоб воно не могло проростати в людських душах і не спонукало на погані вчинки інших.

І тільки тоді ми очистимо Землю від скверни, коли ніхто не пожаліє багатого, який в своїй жадобі нещадно грабує інших, спотворюючи чисту мораль і дух людини, коли ніхто не пожаліє ледаря, який грабує людство і їх душі своїм неробством, коли ніхто не пожаліє пройдисвіта, авантюриста, проститутку й шахрая, які деморалізують суспільство і тягнуть його у безодню диявольського пекла. Це все сміття, від якого необхідно терміново очищатися, інакше ми втратимо справжню цивілізацію. Бо демократія, яка заснована на цих злодійствах, перетворюється в болото, в якому потопає правда і людство не може пробитися до чистого Неба щастя.

Ідіть до мудрості. Тільки вона дає можливість уявити велич справжнього життя. Багатство було злом, є злом, і буде вічним злом, якщо люди не навчаться бути благодійним, благородними і щедрим. Якщо вони не навчаться цінити талановитих і чесних людей. Якщо вони не навчаться розпоряджатися своїм багатством мудро і справедливо для людини, в ім’я людини, в ім’я процвітання добра, чесності і совісті, світла і правди. Хай кожен буде Богом чесності, але Богом не для себе, а для людей. Для людей добрих і справедливих. Людина стає великою, коли вона прагне бути такою. Без цього вона раб, вона ніщо в царстві мудрості.

Будьте творцями, а не жертвами, будьте героями, а не рабами чужих думок, чужих поступків. Тільки тоді ви розкриєте талант в собі, ви побачите зоряну вічність і самі станете вічними, як Боги. Шукайте Бога в собі. Кожен сам собі Бог, але коли за ним стоїть правда і совість, добропорядність і чесність, які виростають на народному грунті.

Пізнавайте і творіть добрі справи і я полюблю вас, як Бог любить добрих і чесних людей. І тоді прах не поглине вас, бо ваше духовне коріння проросте в глибини високої людської моралі і у вас виникатиме бажання жити для добра, для творчості, для щастя. Ви пізнаєте щастя і тоді ваше життя стане світлим промінням, а не ганьбою.

Полюбіть працю, бо вона джерело нашого благополуччя, щедрості і доброти. Любіть Землю так, щоб вона не загинула, щоб вона з кожним днем ставала красивішою і щедрішою.

Женіть із своєї держави тих, хто добравшись до владних вершин, думає лише про свою славу, благополуччя своїх рідних і знайомих, в той час, коли народ жебракує.І пам’ятайте, що їхні злодійські сіті – по всьому світі.

Втрачаючи життя, ми відвойовуємо вічність, якщо залишаємо після себе свої добрі справи, стаємо прикладом високої моралі і порядності. Ваші гарні поступки будуть постійно нагадувати прийдешнім поколінням, як потрібно діяти, щоб прожити щасливо і радісно на Землі. Бо ваші поступки – це віддзеркалення вашого життя в середовищі того народу, на теренах якого ви живете, культуру якого ви сповідуєте.

Кожен по–своєму сприйме мою книгу. Однак, певний, що вона нікого не залишить байдужим. Дасть простір для роздумів і власних узагальнень. А багатьом посприяє краще пізнати світ, глибше зануритися в атмосферу духовності, допоможе зачерпнути сонцесяйних променів мудрості.

Володимир Гончаренко,

поет, фольклорист,

краєзнавець, журналіст