Володимир ГОНЧАРЕНКО ШАНОВНІ ПОСТРАЖДАЛІ МУЧЕНИКИ ЗА ВЛАСНІ ПРАВА Огляньтеся навколо: житлові будинки, адміністративні приміщення, фабрики і заводи – це все ті багатства, які створені Вашими руками, руками тих, кого зараз називають пенсіонерами, хто нині жебракує, хто виклянчує у влади копійки на прожиття. Цими багатствами сьогодні володіють бандюги, які називаються олігархами, можновладцями, елітою України. Це не еліта – це кровопивці. Бо коли б вони були людьми, то вони б давно вирішили наше питання. У нас немає влади для народу, зате є влада, яка захищає олігархів. Та замість цього вони накидають на нас ярмо тарифів, різних ОСББ, громад. Мовляв, свої проблеми вирішуйте самі. Не заважайте нам красти! Учора розглядали Закон про бюджет України. Майже 140 мільярдів передбачено виділити на армію. Прекрасно! Нам потрібна армія, яка б захищала Україну.. Але в першу чергу ця армія захищатиме інтереси влади, інтереси великої і малої буржуазії, їхні, награбовані в народу непомірно великі статки. Іде боротьба за переділ сфер впливу між великими олігархами. Воістину: „Пани б’ються, а в мужиків чуби тріщать”. Але я не почув, щоб хоч один мільярд було виділено на пенсіонерів. На поліпшення добробуту народу, на забезпечення конституційних прав простої людини. Не прозвучало жодного слова і на захист ошуканих вкладників кредитних спілок. Хоч Верховна Рада України причетна до цього злочину безпосередньо, прийнявши свого часу Закон України „Про кредитні спілки” і не забезпечила його відповідними гарантіями від пограбування різного роду авантюристами. Таким чином дала можливість шахраям створювати кредитні спілки, як фінансові піраміди і в такий спосіб пограбувати в основному пенсіонерів, дітей війни, пристарілих людей, малоімущих, яких запевняли на всіх провладних рівнях, що це велике благо, яке дасть можливість поліпшити життя простого народу, сприятиме зростанню його добробуту. Та виявилося це черговою брехнею, черговим обманом людей. Це стало трагедією українців. І ніхто за це не відповів і не збирається відповідати. А тепер Верховна Рада ще й знущається над постраждалими. Ігнорує Зверненнями обласних Рад, в тому числі і Черкаської, які просять врегулювати це питання, прийнявши відповідний Закон, який би забезпечив конституційне право постраждалих громадян України ст. 56 Конституції України та ст. 1177 Цивільного кодексу України щодо відшкодування державою завданої шкоди людям. Виникає питання: доки ж такий законодавчий орган, як Верховна Рада України, буде байдужим до громадян України, доки ж „народні обранці” ігноруватимуть конституційними правами людей, доки ж для них Конституція України буде пустим папірцем, який можна дотримуватися і спотворювати? Ось читаємо відповідь Верховної Ради України ще від 3 жовтня 2011 року: „Питання захисту законних прав та інтересів осіб, які потерпіли від злочинів, ефективного поновлення їх прав, своєчасного відшкодування шкоди, заподіяної вчиненим злочином, як свідчать результати аналізу законодавства та практики його застосування, залишається надзвичайно актуальним. Безумовно, за загальнм правилом, відшкодувати потерпілому шкоду, заподіяну злочином, повинен заподіювач шкоди. Разом із тим, держава зобов’язується встановити винного і притягнути його до відповідальності, одночасно вживши заходи для забезпечення відшкодування шкоди. У разі невиконання своїх обов’язків, держава цілком виправдано зобов’язується відшкодувати шкоду потерпілому, якщо не встановлено особу, яка вчинила злочин, або ящо вона є неплатоспроможною”. Такі відповіді ми отримували і з інших вищих інстанцій, в тому числі і від Уповноваженого у Верховній Раді України з прав людини. З того часу минуло 5 років. А щось змінилося? Нинішня влада, яка вже існує два з половиною роки, навіть таких відповідей не дає, а пересилає наші листи другорядним особам, які не вміють навіть обґрунтованої відповіді дати. Ми з Вами зверталися з відкритими листами (особисто) до Президента України Порошенка, до Прем’єр–Міністра Гройсмана, до Голови Верховної Ради Парубія, до Генерального Прокурора України Луценка. Та їм не до народу. Вони зайняті своїми справами. А олігархи як грабували Україну, так і продовжують грабувати. За вісім років жодна справа, пов’язана із злочинами у кредитних спілках, не доведена до кінця, злочинці не покарані. Питання захисту законних прав та інтересів осіб, які потерпіли від злочинів, ефективного поновлення їх прав, своєчасного відшкодування шкоди, не забезпечено. Не встановлено винних і не притягнуто їх до відповідальності. Не вжито заходів для забезпечення відшкодування шкоди. Держава не виконала своїх обов’язків і цілком виправдано зобов’язана відшкодувати шкоду потерпілим. Жоден із олігархів – ні Порошенко, ні Данилюк, ні Гройсман, ні Парубій не вийняли своїх мільярдів із офшорів і не кинули на поліпшення життя українців, пенсіонерів, малозабезпечених. То це такі наші великі патріоти? То чиї ж інтереси захищатиме наша армія, отримавши 140 мільярдів на переоснащення та модернізацію? Олігархів чи простих людей? Ми повинні бути патріотами України, виробляти у народу почуття національної ідеї з усе проникаючим гаслом: „Україна понад усе!”. А для цього потрібно, щоб кожен з нас, а надто керівники держави навчилися поважати український народ, робити його заможним, а Україну процвітаючою країною, використовуючи для цього унікальні природні багатства, яких в жодній країні Європи та, напевне й у світі, немає. А це можливо тоді, коли держава буде постійно турбуватися про добробут народу, про захист його конституційних прав, про його високу мораль і культуру, мову, технічний розвиток, спираючись на передові, прогресивні технології. А де ж ті народні депутати, які представляють народ України у Верховній Раді? Вони вже давно повинні все покинути і вирішити питання відшкодування коштів потерпілим у кредитних спілках і давно закрити це питання. Та чомусь їх більше цікавить питання власної наживи, власних хоромів, тих палаців, про які Шевченко писав ”бодай ви терном поросли, щоб вас і люди не знайшли, щоб і не знали, де шукати”. Та їм тепер і Шевченко не потрібний. Про це свідчать катакомби, які залишилися від музично-драматичного театру, доречі збудованого ще в перші десятиліття після страхітливої війни. І пам’ятник Шевченку тоді ж встановили. А наші можновладці не те, що не можуть захистити від злочинців народ, а навіть зберегти те, що збудовано руками старших поколінь. Отже, потрібно, щоб наші депутати найближчим часом розробили і прийняли Закон, який би захистив конституційні права постраждалих у кредитних спілках, і допоміг повернути кошти, вкрадені злочинцями. Тож, борітеся, поборете! Нам Бог помагає! Та, чи нам Він помагає? Володимир Гончаренко, член Спілки журналістів України, голова ініціативної групи постраждалих вкладників у КС Черкащини 22 вересня 2016 року на мітингу біля облради в Черкасах.