УСЕ СВОЄ НАРОДУ ВІДДАЮ
317
Нікчемні
зрадники, народ для вас – ніщо;
Духовні
цінності давно для вас – ніщо.
Чи ж може
доброта у вашім серці жити?
Коли й самі в житті ви – попіл, ви – ніщо.
318
Живе поет –
надія в серці тліє вбого.
Що радість, може, він несе для кого.
Умерти не дає
він правді й доброті.
За працю не
бере давно уже нічого.
319
Не потурай
своїй нікчемній долі:
Радій завжди в
цьому земному колі.
Життя круте.
Але чи варто падать
Без боротьби,
не скуштувавши волі?
320
Цвітіння
весен. Дівчини уста.
Щоденна праця,
істина проста.
В буденності,
мабуть, уся принада
Й та середина
наша золота.
Немає коментарів:
Дописати коментар